Солонянська громада
Солонянський район, Дніпропетровська область

Історична довідка

Соло́не — селище міського типу в Україні, центр Солонянської селищної громади і Солонянського районуДніпропетровської області.

Географічне розташування

Селище міського типу Солоне знаходиться на берегах невеликої пересихаючої річки Солоненька, яка через через 5 км впадає в річку Мокра Сура. На річці і декількох пересихаючих струмках зроблені загати. Через селище проходить автомобільна дорога Т 0417.

Археологічні розвідки

Перші оселі на місці сучасного селища виникли ще в ІІІ тисячолітті до нашої ери. Рештки поселень і курганні могильники ямної культури доби міді-бронзи були знайдені при археологічних розкопках на околицях села.

Історичні відомості

Наприкінці XVII століття на схід від сучасного селища виникло поселення Новоселівка засноване кріпаками-втікачами. На початку XVIII століття кріпаків з Новоселівки переселили на землі по річці Солоненькій. Найменування річки, за розповідями, пішло від того, що вода в ній була солоною, а влітку на берегах навіть виступав солонець. Нове поселення дістало назву Енгельгардівка. В 80-х рр. XVIII століття село було названо Солоненьким. На той час тут жило 485 чоловік.

За переписом 1858 року в Солоненькому налічувалось 724 чоловіка, які займалися хліборобством та скотарством. На передодні першої світової війни в Солоному було 274 двори, кількість населення становила 1830 чоловік. Наприкінці XIX століття громаді села, яке стало називатися Солоним, належало 1785,5 десятин землі.

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Солоне (Енгельгардове), центрі Солонянської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії, мешкало 735 осіб, налічувалось 138 дворових господарств, існувала православна церква, школа, лавка, відбувалось 2 ярмарки на рік.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1398 осіб (719 чоловічої статі та 679 — жіночої), з яких 1387 — православної віри.

В 1923 році Солоне стало районним центром. З 1960 року селище Солоне віднесене до категорії селищ міського типу. 1989 року за переписом тут мешкало приблизно 7400 осіб.

У селищі знаходиться будинок братів Бергманів . Зараз в цій будівлі розміщені краєзнавчий музей , районний архів, бібліотека, центр надання адміністративних послуг. Сім’я Бергманів у 1862 році отримала 15 тисяч десятин землі. На території селища розташовані дві садиби які належали Пітеру Хугу, Абрахаму та Герману Бергманам. Одна з них є пам’яткою архітектури України місцевого значення. Бергмани активно розвивали регіон. Земська лікарня, земська школа, дороги, початкові школи в інших населених пунктах збудовані за сприяння родини Бергманів багато будівель існують до цього часу, один із ставків створено братами на річці Солоненька.